К основному контенту

Що заважає хвилі українського патріотизму

Нещодавно мені розповіли таку історію: до одного нового високопоставленого чиновника прийшов його давній знайомий, слово за слово, вони перейшли до обговорення попередньої влади, пише в своєму блозі на «Новому часі» журналіст Максим Бутченко. «Вони так крали, так крали, як добре, що ми тепер прийшли замість них», – потираючи руки, сказав цей знайомий.
Цей епізод добре характеризує тенденцію в Україні: держава а-ля Кучма, яка побудована на корупційній винагороді, залишається. Система продовжує працювати. Правила успіху не змінюються. На місце одних прийшли інші. І все це йде до спаду патріотичних настроїв. Незабаром на нас чекають апатія і байдужість, і я поясню, чому.
В зимові дні Євромайдану в київському метро молоді люди раптом заспівали гімн України. Всі тут же підхопили мотив, і спів розлетівся по кам'яних склепіннях метро, як пташка, випущена на волю. На YouTube того ж дня з'явився ролик – безліч людей, немов за помахом невидимого диригента, співали «душу й тіло ми положим за нашу свободу», а перехожі підспівували. Здавалося, що трапилося неймовірне – люди прокинулися від летаргічного сну байдужості. Багато тоді відчули одкровення про причетність до нації, до того, що вони називають себе українцями, асоціюють себе зі своїм народом. І це розуміння так брало за душу!
Скільки разів у ті дні вам хотілося підспівувати, коли ви чули гімн? А скільки разів на очі наверталися сльози? А що ви відчували, коли загиблих героїв Майдану і війни проводжали під «Пливе кача»? У той момент багато хто народилвся знову – бути українцем, підняти свій прапор, купити аксесуар з тризубом стало модним. Ні, «модним» – не те слово. Це стало просто велінням серця
Із цим покликом наші бійці йшли на фронт. Підставляли свої тіла під кулі, щоб захистити товариша. Підривали себе, щоб не потрапити в полон. А, потрапивши в полон, не здалися, не зраджували, не зреклися українства. Я знаю десятки таких історій, говорив з незліченною кількістю патріотів, які готові померти за свою країну.
Але ось що став помічати останнім часом: почав приходити емоційний холод. «Звичайно, – скажете ви, – за припливом іде відлив, будь-який сплеск супроводжується занепадом». Але проблема тут не тільки в періодичності сплеск – занепад, а в тому, що національне усвідомлення – це в першу чергу розуміння причетності до етносу, нації, держави. Це якийсь ментальний зв'язок з колективною свідомістю, відчуття причетності до чогось, чим хочеться пишатися.
Подивіться на рівень патріотизму в США і, наприклад, у Туркменистані. Стан держави, точніше, система гарантій прав, свобод, економічного добробуту – все це дає одну з підстав для живого патріотичного настрою.
А що відбувається в Україні? Я з завмиранням серця дивлюся, як у списки провладної партії легко заходять екс-регіонали, колишні однодумці Черновецького. Кожен день стикаюся з тим, як працюють старі корупційні схеми в уряді, як «вирішують» питання, мутять «теми».
Це все, як хробак, під'їдає почуття приналежності до певної спільноти людей. Немов рак роз'їдає ідею патріотизму, приносить розчарування, невдоволення – спочатку владою, а потім і країною.
Я помічаю, що менше прапорів стало на вулиці. Менше національної символіки. Дедалі рідше чути вигуки «слава Україні». Хвиля пішла на спад.
І думаю, що падіння триватиме. На нас чекає чергове розчарування владою. Потрібно розуміти, чому: люди при владі хочуть зберегти систему і, відповідно, вплив на неї. З цим уже мало хто буде сперечатися. Єдине, шо двері можливостей ще не закриті.
Можливість знову почати пишатися своєю країною поки що залишилася. Напевно, за рахунок людей-рушіїв змін. Вони все ж борються з системою, і якщо її не зламали, то десь ослабили.
А наостанок розповім закінчення тієї історії, про яку згадав спочатку. Почувши захоплення знайомого на тему «тепер прийшов наш час красти», чиновник кілька секунд сидів і не вірив своїм вухам. А після вигнав його з кабінету.
У нас залишається шанс. Правда, вже зовсім невеликий.

Популярные сообщения из этого блога

Ответ ватникам на "Ну, и чего вы добились своим майданом"

- ... и когда русские спрашивают у меня: "Ну, и чего вы добились своей революцией - та же коррупция, те же олигархи...  Что изменилось?". Я даже не знаю, как ответить. Это фраза прозвучала из уст моей ФБ-подруги Оксаны, с которой мы случайно пересеклись в парке Шевченко. Пришлось оказать неотложную дискурс-помощь. - Отвечай предельно кратко и просто.  - Как? - "А вас еб*т?", например. - И всё?  - И всё. Поверь, это оптимальный ответ. Оксана недоверчиво улыбнулась. - Не веришь? Ок. Пример из жизни. У меня за стеной громко тра*ются соседи. Не просто громко, а очень. Иногда кажется, что там заживо расчленяют кого-то. Разумеется, с одной стороны, все эти истошные коитусы привносят в мой быт лёгкий дискомфорт, но с другой - это их квартира и, соответственно, их правила. А теперь представь себе ситуацию: они закончили - нат*лись, наорались. Сидят себе - пьют чай, курят, о жизни болтают.
В этот момент внезапно появляюсь я и задаю им вопрос: "Ну, и чего вы добились с…

Владимир Познер: Дебилизмом попахивает

Вот не хотел писать ничего про Крым, точнее, хотел, но запрещал себе, потому что столько уже написано, и верных слов сказано, и вранья государства на поверхность вытащено, что и добавить вроде нечего. Но оказалось, что столько моих знакомых, которых я считал адекватными людьми, быстро запросились в бан на всех соцсетях, и показали такое свое лицо, которое не у каждого пенсионера на митинге коммунистов увидишь. Поэтому пишу этот пост и буду на него впредь ссылаться, чтобы не писать снова много букв. Я не буду опираться на чьи-то комментарии и слухи. У нас есть два факта — Украина скинула Януковича и Россия отжала у Украины Крым. Первое. Украина. Это другая страна, с другими законами, гражданами и федеральным устройством. То, что мы отжали у этой страны, пока в ней шли сложные процессы, полуостров, не делает этот процесс легитимным. Представьте, что во время митингов на Болотной Япония бы ввела войска на Курилы, и через две недели там жители проголосовали бы за присоединение. Ситуации од…

Аналіз законопроекту про особливий статус Донбасу. Читати Всім!!!!

Я спробував написати більш-менш безсторонній аналіз закону про особливий статус Донбасу. Вибачте, що довелось вирізати всі епітети "шозахуйня" чи "шотитворишсволоч". - згідно ст. 2 цього закону Законодавство України діятиме на території Донбасу не в повній мірі.  Що саме по собі означає, що ці територія "випадає" з української юрисдикції. Додатково цю тезу потверджують ст. 6, 8 та 9. - згідно ст. 5 цього закону склад прокуратури та судових органів призначаються фактично місцевою владою Донбасу. - згідно ст. 6 цього закону місцеві органи самоврядування визнаються юридично рівними Кабінету Міністрів та окремим міністерствам.  Тобто, місцева влада Донбасу перестає бути підпорядкованою центральній владі, і взаємодія між ними йде за допомогою окремо укладених угод. Додатково цю тезу потверджує ст. 8 та ст. 9. - згідно ст. 8 цього закону місцеві органи влади Донбасу отримують право на укладання власних міждержавних угод.  Саме це і ховається під евфемізмом "тр…