К основному контенту

Синьо-жовтий ляпас по системі безпеки РФ

Синьо-жовта зірка висотки на Котельницькій набережній стала не просто проявом патріотизму українського екстремала, а й символом, який на очах всього світу, зруйнував міф про потужну систему безпеки в Російській Федерації.

З перших днів правління Путіна в Російській Федерації відчувалось значне зростання ролі спецслужб в державі. Це й не дивно, адже будучи кадровим офіцером КДБ, а згодом і очільником ФСБ, новий господар Кремля добре знав усі тонкощі служби. Беручи на себе роль засновника школи КДБшного Ренесансу, він чудово розумів, на які важелі необхідно натискати. Посадіть льотчика в танк, а той далі думатиме про небо. Те ж саме відбулося з Путіним – сівши в президентське крісло, він почав монтувати фундамент свого режиму не на перспективних інноваційних проектах і не на потужній економічній складовій, а на діючій протягом 70 років існування Радянського Союзу моделі, в якій одна з головних державотворчих ролей відводилась саме органам безпеки.

За короткий період часу Путін зумів відновити колишній вплив та авторитет російських спецслужб, змусивши громадян своєї країни, а з рештою і весь світ повірити в їхню силу. Павутиння локальних воєн, яким російський президент окутав власну країну та реанімація головних постулатів холодної війни сприяли посиленню ролі органів безпеки. Кавказький тероризм, яким на початку свого правління Путін лякав росіян, незабаром переріс в загрозу зовнішнього протистояння зі США та НАТО, ставши міцною основою для віри в необхідність існування колосальної системи з практично необмеженими повноваженнями. Значно збільшила вплив російських спецслужб і потужна пропагандистська кампанія, з роботою якої, на жаль, все частіше маємо можливість знайомитись і ми – громадяни України.


Зрозуміло, що реінкарнована Путіним структура, як і її радянська попередниця, не орієнтована на створення комфортних умов для життя громадян, а націлена, перш за все, на підтримку життєдіяльності правлячої верхівки. Проте, режим постійної загрози, який очільник Кремля увімкнув ще на початку свого сходження на політичний Олімп, успішно притуплював у росіян відчуття реальності.

До останнього часу Путіну вдавалося підтримувати всередині країни ілюзію безпеки та впевненість у високому рівні роботи відповідних органів, але здавалося б такий незначний момент в історії, як пофарбована зірка на одній зі сталінських висоток, звів до нуля всі напрацювання російського президента за останні кілька років в цій сфері.

Своїм вчинком руфер Григорій Mustang Wanted довів всьому світу, що навіть в радіусі кількох кілометрів від Кремля російська система безпеки не варта і п’яти копійок, потрачених на неї з держбюджету.



Міф про непереможні і професійні спецслужби РФ зруйнували не супутники, авіаносці чи нанороботи, а звичайна фарба, нанесена на кілька квадратних метрів одного із символів Москви.

Ефект від подібного вчинку багато в чому подібний до посадки літака Cessna, яким керував Матіас Руст, на Красній площі.

Варто тільки уявити собі, що б було, якби на шпиль сталінської висотки вийшов не мирний українець, «озброєний» фарбою, а екстреміст зі снайперською гвинтівкою, гранатометом, чи будь-якою іншою зброєю…

То чому система безпеки, якою так пишалися росіяни, дала збій?



Причин цьому безліч, але однією з найголовніших є надмірна концентрація уваги російських спецслужб на ситуації в Україні. Процес окупації сусідньої держави настільки сильно захопив Путіна та його вірних соратників з різноманітних органів безпеки, що ситуація у власній країні залишилася практично неконтрольованою. Варто зазначити, що цей синдром не полишає московську правлячу еліту ще з часів розцвіту радянської імперії. Тоді, як і зараз, Радянський Союз, намагався контролювати ситуацію далеко за межами своїх кордонів, що, в результаті, неабияк прискорило смерть геополітичного монстра.

Зірку на московській висотці зафарбували. Тепер питання: небо вони теж зафарбують?

Сьогодні, Володимир Путін, будучи гідним спадкоємцем радянської системи, намагається продовжити справу своїх попередників та активно працює над руйнуванням залишків колись могутньої Росії і за це, цілком заслужено, отримав синьо-жовту зірку.

Станіслав ШУХ

Популярные сообщения из этого блога

Ответ ватникам на "Ну, и чего вы добились своим майданом"

- ... и когда русские спрашивают у меня: "Ну, и чего вы добились своей революцией - та же коррупция, те же олигархи...  Что изменилось?". Я даже не знаю, как ответить. Это фраза прозвучала из уст моей ФБ-подруги Оксаны, с которой мы случайно пересеклись в парке Шевченко. Пришлось оказать неотложную дискурс-помощь. - Отвечай предельно кратко и просто.  - Как? - "А вас еб*т?", например. - И всё?  - И всё. Поверь, это оптимальный ответ. Оксана недоверчиво улыбнулась. - Не веришь? Ок. Пример из жизни. У меня за стеной громко тра*ются соседи. Не просто громко, а очень. Иногда кажется, что там заживо расчленяют кого-то. Разумеется, с одной стороны, все эти истошные коитусы привносят в мой быт лёгкий дискомфорт, но с другой - это их квартира и, соответственно, их правила. А теперь представь себе ситуацию: они закончили - нат*лись, наорались. Сидят себе - пьют чай, курят, о жизни болтают.
В этот момент внезапно появляюсь я и задаю им вопрос: "Ну, и чего вы добились с…

Аналіз законопроекту про особливий статус Донбасу. Читати Всім!!!!

Я спробував написати більш-менш безсторонній аналіз закону про особливий статус Донбасу. Вибачте, що довелось вирізати всі епітети "шозахуйня" чи "шотитворишсволоч". - згідно ст. 2 цього закону Законодавство України діятиме на території Донбасу не в повній мірі.  Що саме по собі означає, що ці територія "випадає" з української юрисдикції. Додатково цю тезу потверджують ст. 6, 8 та 9. - згідно ст. 5 цього закону склад прокуратури та судових органів призначаються фактично місцевою владою Донбасу. - згідно ст. 6 цього закону місцеві органи самоврядування визнаються юридично рівними Кабінету Міністрів та окремим міністерствам.  Тобто, місцева влада Донбасу перестає бути підпорядкованою центральній владі, і взаємодія між ними йде за допомогою окремо укладених угод. Додатково цю тезу потверджує ст. 8 та ст. 9. - згідно ст. 8 цього закону місцеві органи влади Донбасу отримують право на укладання власних міждержавних угод.  Саме це і ховається під евфемізмом "тр…

Владимир Познер: Дебилизмом попахивает

Вот не хотел писать ничего про Крым, точнее, хотел, но запрещал себе, потому что столько уже написано, и верных слов сказано, и вранья государства на поверхность вытащено, что и добавить вроде нечего. Но оказалось, что столько моих знакомых, которых я считал адекватными людьми, быстро запросились в бан на всех соцсетях, и показали такое свое лицо, которое не у каждого пенсионера на митинге коммунистов увидишь. Поэтому пишу этот пост и буду на него впредь ссылаться, чтобы не писать снова много букв. Я не буду опираться на чьи-то комментарии и слухи. У нас есть два факта — Украина скинула Януковича и Россия отжала у Украины Крым. Первое. Украина. Это другая страна, с другими законами, гражданами и федеральным устройством. То, что мы отжали у этой страны, пока в ней шли сложные процессы, полуостров, не делает этот процесс легитимным. Представьте, что во время митингов на Болотной Япония бы ввела войска на Курилы, и через две недели там жители проголосовали бы за присоединение. Ситуации од…