К основному контенту

Агресія Росії проти України. «Путін попутав»

Сто років тому, з початком Першої світової війни, почався процес краху Російської імперії. Власне, цей процес навряд чи можна назвати історичним феноменом: ХХ століття взагалі було часом краху імперій. 
Російська імперія відрізняється від інших хіба що тим, що процес її зникнення з політичної карти світу розтягнувся на ціле сторіччя – і в певному сенсі продовжується і сьогодні.
 Справді, хто зараз згадує про Австро-Угорщину: території, які входили до її складу, давно вже незалежні держави, більша частина з яких зустрілася в Європейському союзі? А Великобританія, що нагадала про свій імперській статус хіба що під час війни на Фолклендах? А от у Росії все ще живуть «збиранням земель», «нашим Кримом», все ще намагаються дивитися на сусідів не як на сусідів, а як на географічне непорозуміння...

 Чому? Напевно, тому що при владі в Росії – чекісти на чолі з Путіним. Це найпопулярніше пояснення. Сьогодні до такого пояснення вдається ліберальна інтелігенція, завтра, коли черговий імперський цикл підійде до кінця, про це буде говорити чи не кожен перехожий на вулицях Москви чи Петербурга. Я навіть знаю цю формулу – «Путін попутав». А вчорашні апологети режиму будуть зніяковіло говорити, що вийшло, звичайно, не дуже добре, але зате який заряд енергії!

 Ні, справа не в Путіні. Не в Миколі II. Не в Керенському. Не в Леніні. Не в Сталіні. Не в Хрущові. Не в Брежнєві. Не в Горбачові. Не в Єльцині. Справа в тому, що, якщо Росія хоче вижити, їй потрібно зрозуміти: суспільство, яке продовжує жити мріями про територіальну експансію і підміняти цими мріями реальні політичні й економічні реформи, приречене на нескінченне ходіння по колу навколо імперського дуба. Історики підтвердять, що ніякого роздратування з приводу імператорського рішення вступити у війну в 1914 році в суспільства не було – навпаки, був патріотичний підйом.
 Нікому навіть в голову не приходило, що війну можна програти, що вона погіршить становище Росії і призведе до її краху. У результаті режим дійсно було повалено, але Тимчасовий уряд вирішив продовжувати війну, резонно вважаючи, що зрада союзників може в ще більшому ступені погіршити становище країни. Так при владі без особливих проблем опинилися популісти з їхнім «Декретом про мир» – що стало ще одним кроком до розпаду. Те, що більшовикам вдалося відновити територію зниклої держави, – не стільки їхня заслуга, скільки наслідок перемоги у війні Антанти і зникнення тих імперій, які їм протистояли. Для цього відновлення більшовикам довелося вести справжні колоніальні війни: в Україні, на Кавказі, потім у Балтії та Фінляндії, що теж сприймалося з величезним ентузіазмом, в тому числі і великою частиною еміграції.
 Згадати суспільне невдоволення через будь-яке принципове рішення влади читачеві буде не так вже просто.
 Радянсько-німецький пакт про ненапад? Хотіли запобігти війні.
 Війна з Фінляндією? Хотіли відсунути кордон.
 Окупація балтійських країн? Ну це взагалі все наше.
 Придушення угорського повстання і «Празької весни»? Ми їх звільнили, а вони …
 Афганістан? Там завтра були б американці.
 Крим? Там завтра були б «бандерівці» і американці, і взагалі Крим наш.
 Керувати такою країною – насолода, зефір у шоколаді. Можуть, звичайно ж, знести пам’ятник, навіть винести з Мавзолею, але це ж буде потім і виключно з твоїм зображенням або опудалом. А поки живеш і рухаєш стрілки на карті в потрібному напрямку – схвалять усі, якщо, звичайно, не програєш і не заведеш країну в безвихідь. Втім, розсьорбувати наслідки руху стрілок можеш вже не ти, а твій невдалий наступник із черговою родимою плямою. А твої постарілі піддані, згадавши про втрачену велич, тільки зітхнуть крадькома і змахнуть непрохану сльозу. Так, попутав. Був культ, але ж була і особистість. Їм не звикати.
 Віталій Портников

Популярные сообщения из этого блога

Ответ ватникам на "Ну, и чего вы добились своим майданом"

- ... и когда русские спрашивают у меня: "Ну, и чего вы добились своей революцией - та же коррупция, те же олигархи...  Что изменилось?". Я даже не знаю, как ответить. Это фраза прозвучала из уст моей ФБ-подруги Оксаны, с которой мы случайно пересеклись в парке Шевченко. Пришлось оказать неотложную дискурс-помощь. - Отвечай предельно кратко и просто.  - Как? - "А вас еб*т?", например. - И всё?  - И всё. Поверь, это оптимальный ответ. Оксана недоверчиво улыбнулась. - Не веришь? Ок. Пример из жизни. У меня за стеной громко тра*ются соседи. Не просто громко, а очень. Иногда кажется, что там заживо расчленяют кого-то. Разумеется, с одной стороны, все эти истошные коитусы привносят в мой быт лёгкий дискомфорт, но с другой - это их квартира и, соответственно, их правила. А теперь представь себе ситуацию: они закончили - нат*лись, наорались. Сидят себе - пьют чай, курят, о жизни болтают.
В этот момент внезапно появляюсь я и задаю им вопрос: "Ну, и чего вы добились с…

Аналіз законопроекту про особливий статус Донбасу. Читати Всім!!!!

Я спробував написати більш-менш безсторонній аналіз закону про особливий статус Донбасу. Вибачте, що довелось вирізати всі епітети "шозахуйня" чи "шотитворишсволоч". - згідно ст. 2 цього закону Законодавство України діятиме на території Донбасу не в повній мірі.  Що саме по собі означає, що ці територія "випадає" з української юрисдикції. Додатково цю тезу потверджують ст. 6, 8 та 9. - згідно ст. 5 цього закону склад прокуратури та судових органів призначаються фактично місцевою владою Донбасу. - згідно ст. 6 цього закону місцеві органи самоврядування визнаються юридично рівними Кабінету Міністрів та окремим міністерствам.  Тобто, місцева влада Донбасу перестає бути підпорядкованою центральній владі, і взаємодія між ними йде за допомогою окремо укладених угод. Додатково цю тезу потверджує ст. 8 та ст. 9. - згідно ст. 8 цього закону місцеві органи влади Донбасу отримують право на укладання власних міждержавних угод.  Саме це і ховається під евфемізмом "тр…

Владимир Познер: Дебилизмом попахивает

Вот не хотел писать ничего про Крым, точнее, хотел, но запрещал себе, потому что столько уже написано, и верных слов сказано, и вранья государства на поверхность вытащено, что и добавить вроде нечего. Но оказалось, что столько моих знакомых, которых я считал адекватными людьми, быстро запросились в бан на всех соцсетях, и показали такое свое лицо, которое не у каждого пенсионера на митинге коммунистов увидишь. Поэтому пишу этот пост и буду на него впредь ссылаться, чтобы не писать снова много букв. Я не буду опираться на чьи-то комментарии и слухи. У нас есть два факта — Украина скинула Януковича и Россия отжала у Украины Крым. Первое. Украина. Это другая страна, с другими законами, гражданами и федеральным устройством. То, что мы отжали у этой страны, пока в ней шли сложные процессы, полуостров, не делает этот процесс легитимным. Представьте, что во время митингов на Болотной Япония бы ввела войска на Курилы, и через две недели там жители проголосовали бы за присоединение. Ситуации од…