Що буде в Росії замість Майдану?

Президентські вибори Путін сфальсифікував, але Майдану в Росії не буде.

Чому?

Бо Україна, як відомо, не Росія, а Росія, відповідно, не Україна. Є чотири суттєві відмінності.

По-перше, в Україні були яскраві “невуличні” лідери, навколо яких об’єдналася опозиція, в тому числі вулична – Ющенко і Тимошенко. У Росії таких нема: Путін усе зачистив. Його офіційні конкуренти – комуніст, олігарх, клоун і явно технічний кандидат. До того ж, всі або майже всі вони є проектами Кремля.

По-друге, тодішній українский Президент, Кучма, уходив з посади і не мав жодного стимулу проливати людську кров задля перемоги Януковича, який, дуже імовірно, його б потім ще й за це судив би. А Путін – б’ється за себе. Причому, за попередні терміни він наробив стільки злочинів, що зараз вже для нього йдеться не тільки про владу і гроші, а й про життя і свободу.

По-третє, у великих містах Росії, де багато освічених людей, що користуються Інтернетом, Путіна не люблять. Але великі міста “не роблять погоди”, бо московські менеджери, що ходять на Болотну і Сахарова, не сидітимуть взимку у наметах у багатотисячній кількості. Для цього потрібні прості правильні люди з провінції. А провінція, тобто вся величезна Росія, зазомбована пропутінським телебаченням. В Україні було не так. У нас є Західна Україна – потужний форпост, де люди МАСОВО налаштовані проти будь-якого промосковського кандидата. Разом з киянами і мешканцями центру України ці люди склали авангард протесту, а вже потім до них долучилися здравомислячі люди з Півдня і Сходу.

По-четверте, російські націоналісти поки що виступають проти Путіна, але він може спробувати розколоти їх і очолити, висуваючи імперські гасла. Путін вже був помічений у заграванні з націоналістами – відвідував, наприклад, могилу убитого кавказцями футбольного вболівальника. В Україні ж промосковський кандидат на підтримку українських націоналістів розраховувати не може.

Отже, Майдану не буде.

А що буде?

Найбільш імовірний варіант – поступове згасання протестних акцій і перетворення Путіна на Брєжнєва. Бо, відверто кажучи, я не бачу більшого подразника для опозиції, ніж сфальсифіковані вибори. Якщо Путін втримається зараз – втримається і ще шість років, це як мінімум. А далі знову сфальсифікує вибори. І буде повільна деградація держави, яка закінчиться її розвалом. Але це трапиться ще нескоро.

Для України це дуже і дуже погано. Бо Путін наобіцяв виборцям багато різного. Дати їм цього він не може, ресурсів не вистачить. Плюс економічна криза, плюс необхідність непопулярних у народі заходів.

Що роблять у таких випадках диктатори? Шукають якихось перемог не у сфері економіки.

Що це може бути? Військові перемоги зараз неможливі. На Грузію кремлівці більше не підуть, Захід чітко висловився з цього приводу.

Ще глибше влізти у дагестанське болото і переможно нищити там терористів, попередньо від їхнього імені ще щось підірвавши у Москві? Так і народ, і влада вже знають, що кавказькі війни бліцкрігами не бувають. Собі дорожче.

Залишаються невійськові перемоги на міжнародному фронті. І де тут слабка ланка? Білорусь росіяни і так уже вважають своєю. Значить, залишається Україна на чолі з могутнім і патріотичним політиком Януковичем. Ось у нього вони і будуть під радісні вигуки шовіністів відбирати шматочки України. Але оскільки Україна належить все-таки не Януковичу, а нам з вами, ми будемо її не давати. А там – чия візьме.

Олена Білозерська